Коротко повторимо: творіння починається з того, що із Творця виходить світло, бажання насолодити, це називається бхінат шореш. Воно будує під себе бажання насолодитись – бхіну алеф, котра, наповнившись світлом, переймає від світла бажання насолоджувати, віддавати. Це бхіна бет.

Та віддавати їй нічого, вона розуміє, що насолодити когось можна, лише прийнявши заради нього якусь частину світла. Так утворюється третя стадія – Зеїр Анпін (з"а), яка вже має дві властивості: віддавати і одержувати. Почавши відчувати дві насолоди, з"а з’ясовує, що отримувати йому ближче і приємніше, таким воно створене первісно в стадії алеф, тому вирішує одержати все світло, як в стадії алеф, і повністю заповнюється ним, та вже за власним бажанням, і безмежно насолоджується.

Ця четверта стадія називається малхут світу Ейн Соф, або справжнє, єдине творіння. У ньому поєдналися дві умови: воно наперед знає, чого хоче, і вибирає із двох станів отримання. Перші три стадії не називаються творінням, бо в жодній із них немає власного бажання, а тільки або бажання Творця, або наслідок із цього бажання.

4 стадія, наповнившись світлом, так само, як і перша, починає переймати властивості Творця і відчувати себе такою, що прагне лише отримувати, в ній виникає почуття сорому, котре приводить її до рішення стати схожою на Творця за властивостями, тобто не приймати світло. Вона робить цимцум алеф. Але чому в кінці першої стадії не виникло бажання зробити цимцум? Тому що там бажання клі походило не від нього самого, а від бажання Творця. Відразу ж творіння на своє власне бажання одержувати робить скорочення (цимцум), не використовує його.

Цимцум зроблений не на одержання насолоди, а на прагнення одержувати заради себе, тобто скорочення на намір. У першому випадку клі просто припинило одержувати. Якщо ж тепер клі вирішить отримувати, але не заради себе, то зможе наповнити себе певною кількістю світла, в залежності від сили наміру протистояти егоїзму. Таке отримання світла заради іншого еквівалентне віддачі. Дія у духовному визначається наміром, а не самим фактом дії.

Перше скорочення говорить про те, що клі ніколи надалі не буде насолоджуватися заради себе, цимцум алеф ніколи не буде порушено. Тому найпершою здачею творіння є досягнення можливості нейтралізувати бажання самонасолоди. Перше творіння, бхіна далет, говорить про те, як можна повністю насолодитись всім світлом Творця. А перше скорочення означає, що всім, чим заповнена малхут, вона ніколи не буде насолоджуватися заради себе. Далі вирішується питання, як цього досягти.

Для цього малхут ставить перед своїм егоїзмом екран, який спочатку відштовхує усе світло, яке приходить до неї. Цим вона перевіряє себе, чи в змозі протистояти тій величезній насолоді, яка є в світлі перед екраном і яка відповідає її такому ж величезному бажанню. Так, вона може це зробити: повністю відштовхнути всю насолоду і не насолоджуватись.

Але в такому випадку клі відокремлене від світла. Як же зробити так, щоб не тільки відштовхнути всю насолоду, але й отримати певну його частину, та вже заради Творця? Для цього відображене екраном світло (ор хозер) повинно ніби вдягнутися згори на ор яшар і разом з ним увійти всередину клі, бажання насолодитись, себто послужити тією антиегоїстичною умовою насолоди, за якої може ввійти ор яшар, насолода.

Тут ор хозер виконує роль альтруїстичного наміру. Перед тим як прийняти в себе ці два світла, в рош робиться розрахунок, скільки саме світла можна отримати заради Творця. Ця кількість і входить у тох.

Перший парцуф за силою екрану може прийняти, скажімо, 20% світла. Це світло називається внутрішнім, ор пнімі. Світло, що не ввійшло в тох, залишається ззовні клі і тому називається навколишнім світлом, ор макіф.

Перше отримання 20% світла називається парцуф гальгальта. Далі під натиском двох видів світла - ор макіф і ор пнімі на екран у табурі, парцуф виштовхує все світло, його екран поступово піднімається вгору від табура до пе, втрачаючи свою антиегоїстичну силу, і зрівнюється з екраном, що стоїть у пе де рош. Але в духовному ніщо не зникає: будь-яка наступна дія накладається на попередню. Прийняті 20% світла від пе до табура залишилися в минулому стані парцуфа.

Парцуф, відчувши, що не зміг впоратися з 20% світла, вирішує надалі знову прийняти світло, але вже не 20%, а 15%. Для цього він повинен спустити екран в пе на рівень хазе парцуфа Гальгальта, тобто зійти на дещо нижчий духовний рівень. Якщо спочатку його рівень визначався решимо далет-далет, то зараз тільки далет-гімел. Світло входить за тією ж системою і утворює новий парцуф – А"Б. Його подальша доля така ж сама: він також виштовхує світло. Потім поширюється третій парцуф СА"Г, за ним М"А і БО"Н.

Всі 5 парцуфім заповнюють Гальгальту від її пе до табура. Світ, який вони утворюють, називається Адам Кадмон.

Гальгальта подібна бхіні шореш, тому що, отримує від Творця, тільки те, що може віддати, уподібнюючись цим Творцю. А"Б отримує менше світла заради Творця і називається хохма, як бхіна алеф, СА"Г працює тільки на віддачу і називається біна, як бхіна бет, М"А подібний до з"а, як бхіна гімел, і БО"Н відповідає малхут, бхіні далет.

СА"Г, маючи властивості біни, здатний поширюватися під табур і наповнювати світлом нижню частину Гальгальти. Під табуром, крім порожніх бажань, існують ще й насолоди від уподібнення Творцю тим, що нех"і де Гальгальта, які знаходяться під табуром, відмовилися від світла хохма і насолоджуються ор хасадім, насолодою від схожості з Творцем. Ця насолода також має рівень далет де авіют.

Некудот де-СА"Г мають авіют бет і можуть насолоджуватись від віддачі тільки світлом цього рівня. Протистояти насолодам рівня далет некудот СА"Г вже не (в змозі, інакше почнуть приймати світло заради себе. Що й трапилося б, але малхут, яка стоїть в сіюм Гальгальти, піднімається на середину тіферет парцуфа Некудот де СА"Г, утворює новий сіюм – обмеження на світло, який називається парса, нижче якої світло не може проникнути. Цим малхут робить друге скорочення на поширення світла, яке називається за аналогією з першим – цимцум бет.

Подібні приклади можна спостерігати і у нашому світі, коли вихована людина яка ніколи не вкраде гроші до суми 1000 доларів. Та коли перед нею покласти 10 тисяч доларів, може не встояти: її виховання може не спрацювати, насолода перевищує можливість протистояти їй.

Цимцум бет – це продовження ц"а, але на келім де-кабала. Відбулась цікава річ: в некудот де СА"Г, альтруїстичному, за своєю природою, парцуфі, проявилися егоїстичні властивості, і малхут негайно перекриває їх, піднявшись вгору, і утворює обмежувальну для поширення світла вниз лінію, котра називається парсою.

Рош парцуфу СА"Г, як кожна голова, складається із 5 сфірот: кетер, хохма, біна, з"а і малхут, які в свою чергу діляться на келім де ашпаа (кетер, хохма, половина біни) і келім де-кабала (від середини біни до малхут). Келім де-ашпаа (ті, що віддають) також називаються гальгальта ве ейнаїм (Г"Е), а келім де-кабала (ті, що отримують) - АХА"П (АХа"П).

Цимцум бет говорить про те, що, починаючи з цього моменту, парцуф не може використовувати ніяких бажань, які отримують. Не можна користуватися аха"пом, так вирішила малхут, піднявшись до середини тіферет. Після Ц"Б всі решимот піднімаються в рош де СА"Г з проханням утворити там парцуф тільки на рівні гальгальти ве ейнаїм, аби цей парцуф зміг також одержати трохи світла від контакту з Творцем. Це говорить про те, що масах повинен стояти вже не в пе де рош, а в ніквей ейнаїм, що відповідає лінії парси на середині тіферет у гуф. Після зівугу в рош де-СА"Г, звідти вийде парцуф, котрий пошириться під табур точно до парси.

Новий парцуф, який поширився під табур до парси, одягається на попередній парцуф некудот де-СА"Г, тільки на його верхню частину - альтруїстичні келім. Ім'я цьому новому парцуфу – катнут олам аНекудім, і вийшов він на решимот бет-алеф мецумцамім. Насправді такого світу немає серед 5 світів, які ми називали: Адам Кадмон, Ацилут, Брія, Єцира, Асія, тому що цей світ, як тільки-но народився, відразу ж розбився.

Та поки він існує, його сфірот кетер, хохма, біна, хесед, гвура і третина тіферет діляться на 10 і мають звичайні назви. А крім того, спеціальні назви є для сфірот хохма і біна – аба ве іма, а сфірот з"а і малхут називаються Зо"Н – з"а і нуква.

Після зівуг де акаа в ніквей ейнаїм в рош Са"Г на прохання решимот нижнього парцуфу він робить другий зівуг на решимот де-гадлут в пе де рош. При цьому з СА"Г під табуром починає поширюватися величезне світло, що намагається спуститись під парсу.

У парцуфа Некудім є цілковита впевненість, що він зможе прийняти це світло заради Творця, що у нього є сили, незважаючи на Ц"Б. Та як тільки світло торкається парси, відбувається швірат келім (розбиття ємкостей), тому, як стає зрозуміло, що парцуф хоче прийняти це світло заради себе. Світло відразу ж зникає з парцуфа, а всі келім, навіть ті, що перебували під парсою, розбиваються.

Таким чином від бажання парцуфа використати і келім де-кабала заради Творця, тобто утворити світ Некудім у гадлуті, з використанням всіх десяти келім, відбулось розбиття всіх екранів – намірів заради Творця.

У тілі парцуфа Некудім, тобто в Зо"Н над парсою (хесед, гвура, тіферет), і під парсою (нецах, ход, єсод, малхут) є всього 8 сфірот, кожна з них складається із 4-х стадій (крім нульової), а також у свою чергу складається з 10-и, тобто всього 8х4х10=320 келім, що розбилися. Із цих 320 частин тільки малхут неможливо буде виправити, а таких частин малхут всього 8х4=32 в 320. А решта 320-32=288 частин піддаються виправленню. 32 частини називаються лев а-евен (кам'яне серце). Воно виправляється тільки самим Творцем у гмар тікун.

Одночасно розбилися і альтруїстичні, і егоїстичні бажання. Вони перемішалися. І зараз кожна частина розбитих келім складається з 288 частин, котрі можна виправити, і 32 частин, що не піддаються виправленню. Тепер досягнення мети творіння залежить тільки від виправлення розбитого світу Некудім: якщо нам вдасться це зробити, ми наповнимо бхіну далет світлом. Для побудови цілої системи, що може виправити розбиті келім світу Некудім, створюється олам а-тікун (світ виправлення), або олам Ацилут.