В усіх святих книгах пишеться про те, яких відчуттів повинна досягти людина. Вони говорять про одне: людина повинна надати перевагу духовному перед матеріальним, звеличити Творця. Творець не потребує наших почестей, в силу відсутності в ньому будь-якого егоїзму. Єдине, що потрібне Творцеві – це насолодити нас в тій мірі, в якій ми віддамо перевагу Йому, станемо подібні до Нього. Звеличення Творця говорить про правильність клі. Насолода злиттям з Творцем може стати нескінченною, вічною, досконалою, якщо не буде обмежена егоїзмом.

Альтруїзм – це особлива властивість, особливий вид виправлення клі. Егоїзм ні до чого доброго не приводить. Ми бачимо: чим більше люди мають, тим частіше вони страждають депресіями, закінчують життя самогубством. Найбільш розвинені країни стоять по кількості самогубств на першому місці. Дайте людині все, наповніть її, але вона при цьому не відчуває смаку до життя. Смак відчувається тільки при зіткненні страждання і насолоди, а при наповненні насолода гасить бажання.

Вказівка Творця про виправлення клі з егоїстичного на альтруїстичне дана заради нас, а не заради звеличення Творця. Нинішній стан, в якому знаходиться людина, називається "Олам азе", а його наступний стан –  "Олам аба". Світ – це те, що я зараз відчуваю, а наступне відчуття – це новий світ.

Кожна людина, яка пройшла хоч маленький курс занять Кабалою і залишила їх, все рівно щось отримала, в ній це живе і залишається. У кожному існує підсвідоме відчуття, що в житті є найголовнішим.

Є різні люди. Одні народилися прудкими, спритними. Такі люди швидше досягають великих успіхів у суспільстві. Вони швидко багатіють, стають господарями, експлуатують інших. А інші народилися ледарями, вони повільно ростуть і розвиваються, вони невдахи. Можливо, вони навіть більше працюють, чим спритні, але мало чого досягають. Їм вранці вставати важче, їм важче виконувати той же об'єм роботи – у нашому світі ми не можемо зважити зусилля людини тому, що вони залежать від дуже багатьох внутрішніх властивостей, з якими створена людина. У нас немає приладів, якими можна виміряти властивості і внутрішні зусилля людини , зусилля не фізичні, а моральні, внутрішні.

Бааль Сулам пише, що у світі є 10% так званих альтруїстів. Це люди, які створені таким чином, що отримують насолоду від віддачі. Так само, як егоїст може убити за те, що йому не дають щось необхідне йому, так і такий альтруїст здатний убити за відсутність можливості віддавати, оскільки для нього віддавати – цей засіб отримувати насолоду. Такі люди все одно егоїсти, оскільки їх наміри – щось отримати в результаті віддачі. Природно, що і їм  потрібно виправлятися.

По відношенню до духовного і вони егоїсти. Їм потрібно пройти великий шлях усвідомлення зла в розумінні того, що вони не альтруїсти, пройти період усвідомлення себе егоїстами.

Чим людина грубіша, эгоїстичніша, тим ближче вона до можливості перейти в духовне. Егоїзм її дозрів, він величезний. Залишається тільки усвідомити, що він – зло для самої людини, і просити Творця змінити намір "отримувати заради себе" на намір "отримувати заради Творця".

Властивість відчуття сорому з'являється в малхут Эйн Соф, коли вона розуміє, що таке кетер, бхіна шореш – це відчуття від протилежності себе і світла. Сама малхут не відчуває світла, а тільки ті властивості, які світло в ній викликає. У самому світлі немає ніяких властивостей. Ці властивості малхут відчуває в собі як результат дії світла на неї.

Усіх реакції організму корисні і необхідні: як духовного організму – душі, так і нашого тваринного тіла. Вважається, що усі хвороби – це реакція організму, щоб утримати себе в рівновазі. Припустимо, людина захвріла. Організм спеціально викликає температуру, щоб убити якісь мікроби, убезпечити і захистити себе. Хвороба сприймається не як хворобливий стан організму, а як його зовнішній прояв, реакція на те, що в нім існує. Тому не можна вбивати симптоми хвороби, щоб не вбити реакцію організму, його зусилля до зцілення.

Наш егоїзм дуже розумний. Якщо є бажання, які неможливо задовольнити, він їх пригнічує, щоб не викликати в нас зайві страждання. Але як тільки з'являються певні умови, в нас відразу виникають відповідні бажання. Це відноситься і до слабкої, хворої, старої людини, яка немає особливих бажань, є одне – просто існувати. Організм пригнічує ті бажання, що не можуть здійснитися.

Кабала повністю заперечує еволюцію. Вона була тільки в чотирьох стадіях ор яшар, коли бхіна алеф перетворилася на бет, бет – в гімел і так далі. Коли ж утворилася малхут Эйн Соф, вона увібрала в себе усі бажання верхніх сфірот, вони живуть в ній і жодним чином не змінювані.

Поява надалі всіх світів і парцуфім говорить не про зміну бажань, а про зміну наміру. Залежно від намірів з’являються ті чи інші бажання. Але самі бажання не змінюються. Не виникає чогось нового, чого не було раніше. Так і думки, які нібито прийшли до нас сьогодні, а не вчора. Просто вчора вони були приховані від нас. Усе в нас живе, але проявляється в певний час. Нічого нового не створюється.

Не можна перетворити один вид на інший, наприклад, з неживого на живе, з рослинного в тварину і навпаки. Існують проміжні стадії між неживою і рослинною природою. Це корали. Між рослинною і тваринною природою існує організм живий, але він живиться від землі. Істота між тваринною природою і людською – мавпа. Вона не може повністю стати твариною, але і людиною теж не здатна стати.

Єдине, що може статися – це те, що якщо в людині існує божественна іскорка, яка тягне її до духовного, і в ній з'являється бажання досягти чогось більшого, то тоді ця двонога істота стає людиною. На землі існує небагато тих, кого можна назвати людиною з точки зору Кабали, їх можна перерахувати по пальцях.

Розвиток науки і технічного прогресу для того і відбувався, щоб привести нас в глухий кут і до усвідомлення, що таким чином не можна далі просуватися. Але раніше треба дійти до цієї безвиході.

В усіх кабалістів були учні. Ні в якому разі не можна сортувати учнів на кращих і гірших, на бажаючих більше чи менше. Людина заздалегідь створена з певними бажаннями, і ніхто не знає, чому вона такою створена і чому бажання проявляються таким чином. Сортування і відбір в групі відбуваються природним чином, щоб склалася постійна група.

АР"І, окрім Хаіма Віталя, ніхто по-справжньому не зрозумів. Правда, він почав працювати за новою системою. У його групі вже були великі кабалісти, але передав він усе тільки одному – Хаіму Віталю. Викладання вчителя залежить від сорту душ, які спускаються в цей світ. До АР"І були інші системи викладання, інша методика. Починаючи з розкриття його методики, Кабалою можуть займатися маси, було б лиш бажання.

Бааль Сулам не змінив систему АР"І, а лише поглибив і розширив її, він дав детальніші коментарі на книги АР"І і Зоар, завдяки чому охочі вивчати Кабалу і наблизитися до духовного в нашому поколінні змогли зрозуміти внутрішній зміст в матеріалі, що вивчався, а також провести аналогію при читанні усіх книг Тори.

Душі, які спускалися до АР"І, сприймали духовне чисто зовні, а після АР"І почали сходити такі душі, які вивчали, аналізували себе і духовний світ духовно-науковим методом. Тому книги, що вийшли до АР"І, написані у вигляді роповідей. А книги після АР"І написані, як ТЕ"С, на мові бхінот, сфірот, оламот. Це інженерія душі, науковий підхід до душі.

Для великого кабаліста не має сенсу займатися наукою нашого світу і проводити різні досліди та відкриття. Він усі пояснення може дати з точки зору Кабали  тому, що вона є джерелом усіх наук. У кожної науки існує своя мова. Якщо кабаліст не вчений, він просто не зможе описати ті або інші явища мовою наукових термінів.

Кабаліст відчуває істинні закони всесвіту, з яких виходить духовна і матеріальна суть.

Якою мовою він запише співвідношення між тим духовним об'єктом і цим? Якимсь чином він повинен записати духовну силу, яка тримає на собі цей світ? І які взаємовідносини між духовними об'єктами?

Ніякими формулами нашого світу він це передати не може. У духовному світі він може передати усі свої відчуття. Але як зробити його відчуття доступними необізнаним? А навіть якщо їм і можна якось розповісти, то застосувати у нашому світі нічого неможливо, допоки людина не зміниться. Якби усі інші змінили свої властивості, то могли б спілкуватися один з одним на духовній мові і здійснювати духовні дії.

Кожен отримує і страждає відповідно до свого рівня. А для підняття їх на духовний рівень потрібний масах, який просто так не отримують. Це замкнуте коло. Тому наука Кабала називається таємною для тих, хто ще не осягнув її.

У «Вступі до книги Зоар» пишеться про чотири ступені пізнання – матеріал, матеріал, що набув певної  форми, форма і суть.

Науці доступне вивчення тільки матеріалу і матеріалу, що набув певної  форми. Форма без матеріалу – це чисто абстрактне поняття, воно не піддається чіткому аналізу. А суть, те, що викликає до життя які-небудь об'єкти або реакції, взагалі непізнавана.

Те ж саме відбувається в духовному. Навіть великий кабаліст, вивчаючи духовні світи, може осягнути матеріал і набуття ним якоїсь форми, але форма без матеріалу недоступна. Тобто і в духовному існують обмеження в області осягнення всесвіту. Але коли кабаліст доходить до певного рівня, він згори отримує подарунок, що розкриває таємниці всесвіту.